Pinned Tweet
Цей твіт - про мого брата-близнюка.
Сьогодні я дізнався цю страшну новину, і досі не можу повірити, що його немає. Здається, що відірвали частину тебе самого. Він був для мене прикладом і підтримкою одночасно. Ми завжди підтримували одне одного, навіть без слів. У близнюків є потужний зв’язок - ти відчуваєш його присутність навіть здалеку. Я останній раз бачив його, коли він зустрічав мене на еваку. Посміхався. Ми ще пожартували, хоч я вже не зовсім розумів усе. Він пішов у 15 років у військовий ліцей, потім - академія. Все життя працював над собою, ріс, навчався, був моїм орієнтиром. У 2022 році отримав важке поранення, попри це дослужився до капітана. Ми росли разом, жили разом, сміялися, сварилися, ділили кожен момент. Тепер слово «разом» ранить - бо разом вже не буде. Іноді здається, що він поруч - у спогадах, у жестах, у дрібницях, які ми робили разом. Але біль від розлуки неможливо описати словами. Він завжди буде частиною мене. Коли настане мій час - я знаю, хто мене зустріне. Як тоді, після еваку. Твій брат Стас.
Офіцерське его - це коли людина настільки повірила у власну важливість, що звичайний підпис на документі перетворює на аудієнцію в царя. Ти приходиш вирішити робоче питання, а у відповідь отримуєш зверхність, пиху й погляд, ніби перед ним ніхто, а вони «жопа планети»
Однорічна дитина загинула в колясці від російського удару. А світ далі торгується, відкладає рішення і робить вигляд, що все під контролем.
Невже це стало нормою? Невже людське життя тепер варте лише чергової заяви? Чи чергового занепокоєння?
A horrific Russian strike in the Kharkiv region. A “shahed” struck people directly – in a park near an ordinary café. Pure atrocity. Six people were killed, including children. A little girl was killed in a stroller – her name was Angelina, she was just over a year old, born in August 2025… Her mother’s name was Inna. She died in the hospital… Another girl who was killed was 11 years old. My condolences to their families and loved ones. Another 14 people were injured, including six more children.
I am grateful to everyone who supports Ukraine under these circumstances and helps us shoot down “shaheds,” shoot down missiles, and stop Russian assaults. These are horrific photos, but behind them are shattered lives and the truth about this war. Lives must be protected. Ukraine needs air defense. You can't think about making money with Russia as long as it continues its asinine war. We ask that sanctions on Russia stay in place as long as the killings continue. We ask America to be strong, and we ask it to apply the Lindsey Graham law. We ask Europe to continue its support. We ask that everything possible be done to bring peace and guarantee security. Ukraine wants peace. It is Russia that has insisted on continuing the killing all this time. The world has enough strength to stop the war. That strength must finally be used – against the murderers.
17 жовтня минулого року ми спілкувалися востаннє.
Минув рік, а я досі не можу повірити, що тебе немає. Досі немає тіла. Найгірше - я іноді ловлю себе на думці, що хочу тобі подзвонити й розповісти щось… А потім згадую, що більше не зможу. Ніколи не зможу. Честь тобі, брате
Цей твіт - про мого брата-близнюка.
Сьогодні я дізнався цю страшну новину, і досі не можу повірити, що його немає. Здається, що відірвали частину тебе самого. Він був для мене прикладом і підтримкою одночасно. Ми завжди підтримували одне одного, навіть без слів. У близнюків є потужний зв’язок - ти відчуваєш його присутність навіть здалеку. Я останній раз бачив його, коли він зустрічав мене на еваку. Посміхався. Ми ще пожартували, хоч я вже не зовсім розумів усе. Він пішов у 15 років у військовий ліцей, потім - академія. Все життя працював над собою, ріс, навчався, був моїм орієнтиром. У 2022 році отримав важке поранення, попри це дослужився до капітана. Ми росли разом, жили разом, сміялися, сварилися, ділили кожен момент. Тепер слово «разом» ранить - бо разом вже не буде. Іноді здається, що він поруч - у спогадах, у жестах, у дрібницях, які ми робили разом. Але біль від розлуки неможливо описати словами. Він завжди буде частиною мене. Коли настане мій час - я знаю, хто мене зустріне. Як тоді, після еваку. Твій брат Стас.
Може, перш ніж розповідати всім про критичне мислення і дослідження, варто навчитися хоча б дискутувати з аргументами, а не зневажати і блокувати людей, які з цим не згодні? І це при тому, що само тіло не має жодного стосунку до цієї теми, окрім того, що вміє гуглити. Охуїть 🤦♂️
Культурологиня пояснює причинно-наслідковий зв’язок: додіч погрожує людям зброєю → тому законослухняним громадянам не треба мати зброю для захисту. Потенційна жертва не повинна мати засобу захисту бо нападнику так буде комфортніше. Ясно, досить з мене культурології 🤦♂️
unavailable
Тикати в лице людям виробом, який візуально схожий на пістолет, в країні, де війна, - це вже довбойобство найвищого рівня. Бо одного разу можна натикати не тому і вже не встигнути пояснити, що то був «прикол» чи страйкбол. Правила поводження зі зброєю пишуться кров’ю.
W Polsce doprecyzowano zasady mobilizacji: w czasie wojny wezwanie może czekać także za granicą
Jeśli w kraju zostanie ogłoszona mobilizacja lub wojna, obowiązek stawienia się do służby może dotyczyć nie tylko osób mieszkających w Polsce.
Sam fakt stałej pracy lub zamieszkania, na przykład w Niemczech, Norwegii czy Wielkiej Brytanii, nie zwalnia automatycznie z tego obowiązku.
Dla rezerwistów przewidziano wcześniej przydziały mobilizacyjne: w dokumentach wskazuje się, gdzie i kiedy należy się stawić. Po ogłoszeniu mobilizacji państwo może również rozszerzyć krąg osób objętych ewidencją wojskową. Polskie prawo wprost przewiduje w takiej sytuacji powołanie poprzez wezwania lub publiczne obwieszczenie.
Jest ważny wyjątek. Obywatel Polski, który jednocześnie ma obywatelstwo innego państwa i na stałe mieszka poza Polską, nie podlega obowiązkowi obrony. Jest to wprost zapisane w ustawie.
😂😂😂
Replying to @_sombrinternet
Je vais être honnête je ne suis pas du tout pro ukrainien ni pro russe mais je trouve ça comme un manque de respect cruel
Давав вчора інтерв’ю для «Принципу» про нагородну систему ЗСУ.
Годину говорив про нагороди, їхню цінність, командирів, нагородну зброю, медаль «За поранення» і ще купу всього.
Перед інтерв’ю найбільше переживав, щоб не накліпати якоїсь хуєти 😂
Начебто не накліпав. 😅
Вже трохи більше 4 років стабільно прокидаюсь о 3-й ночі. Раніше міг просто лежати без сну або встати й піти покурити. А тепер організм вирішив, що цього мало - почав шукати о третій ночі якусь вкусняшку й топтати її, хоча солодкого я взагалі не їм.
Схоже, хронічний збій сну, кортизол, психіка й дофамін нарешті знайшли спільну мову. Тепер замість сигарети - нічний рейд на холодильник за швидкою дозою задоволення.
Чотири роки організм не може нормально спати.






















