Чогось пригадалося як ми в дитинстві "розважалися" в 90-ті. Ми любили робити різні "бабахи", але якоїсь адекватної піротехники типу фейерверків не було. Тому ми робили все самі. Інтернету теж не було і рецепти передавалися з покоління в покоління. Наприклад типовий рецепт - беруться два болти, гайка, сірники та пакет. Гайка накручується до половини на один з болтів, туди кладуть сіру з кількох сірників, закручується другий болт до упора, але не максимально. До одного з болтів прив'язують пакет і підкидають до гори. Пакет стабілізує падіння цієї конструкції, так що вона падає одним з болтів на асфальт. В результаті сіра між болтами стискається і вибухає на радість дітлахам. Або береться дюбель, цеглина та сірники. Дюбель забивається в асфальт, в отвір насипають сіру з кількох сірників, потім вставляють дюбель та кидають на нього цеглину. Результат – бабах, та зіпсований асфальт. Весело - пиздець. І от одного разу нам набридло займатися маячнею та ми вирішили бахнути по крупному і почали робити бімбу. Збирали все що може яскраво горіти або вибухати. До суміши увійшли сіра з кількох коробок сірників, селітра, фарба-сріблянка, порох з кількох мисливських патронів, які один хлопець вкрав у батька. В асфальт цього разу забили не дюбель а залізничний костиль. Суміш помітили в середину та вставили костиль на місце. Стало питання як це підірвати, бо ніхто не хотів підходити близько щоб кинути цеглину. Врешті решт один хлопець заліз на дерево та з якоїсь спроби влучив цеглою покостилю. І я вам скажу що бахнуло так добряче. В афальті з'явилася воронка, яку доречі не пофіксили аж до 2014-го року, коли місто окупувала русня. Думаю вона й досі не відремонтована. Як нікого з нас не побило шматочками афальту які летіли в усі боки - для мене досі загадка, бо деякі з них ми знайшли застрягшими в заборі за сім метрів від місця підриву. І це зробили ми - 13-річні піздюки в 90-ті, без інтернету в ситуації коли з побутової хімії були доступні тільки сірники, господарське мило та пральний порошок "Весна". Зараз же коли у вільному продажі купа хімікалій і у вільному доступі в інтернеті безліч рецептів саморобної вибухівки, я взагалі не знаю чому тут дивуватись. Навпаки тут скоріш дивне те що сучасні діти нічого такого не роблять в умовах доступу до матеріалів та знань які нам і не снилися.