Ebanistería con gatos

Друзі, це дуже важлива книжка. Передзамовте, будь ласка.

Dmytro (Dima) Kazakov Combat medic, AFU #7uapoems For Zhenya I am eyeing two birds that Kateryna (politely and somewhat more tenderly than rats deserve) calls pheasants and the moment I am scooping out pebbles of bird shit from my balcony and raking dried leaves laid out in the bed of wild grapes I am thinking of your grapevines, sweet, maybe, "Isabella", on poles between the summer kitchen and the annex (what are those windowed annexes in southern houses — a porch? a terrace? remind me to ask you*) I remember that windowpanes were blown out by a wave of a rocket that struck the Bashtanka center, and how you, from the experience, told me that putting tape across the windows really works — all the crossed ones are intact. I hadn't been at yours a long time, even before the invasion, I didn't see the taped-over panes. but I can imagine their thick, like black wine, rhythm, that crawls through the annex with a measured rocking of a henhouse, that stands wall to wall with the house and the annex, and smells of bird feed and food for a hundred cats who walked by this windowed porch and their measured steps don't disrupt the clacking of text (I wrote this and heard how the glass cracks; how you are grunting as you put in chipboard: temporary — and eventually permanent replacement) which emerges, following the sun above that very text with a barely shimmering variable. ______________ *asked, he says "verandah".

Пробач нам, коли батьки залишають нас вдома затримуються на роботі, засиджуються у знайомих. Пробач, ми не розігріли суп, та й котлета лежала дарма, і думали, що встигнемо зробити уроки, а часу вже нема. Пробач нам, що розбили велику кришталеву вазу на окремі кришталики (трусимо закривавленою п’яткою над унітазом, замажемо лініментом синтоміцину, як робить тато, виметемо усі скалки й намагатимемося не кульгати). Пробач нам, коли ми ліземо в морозилку замість збиратися в школу, щоб наковтатися криги і захворіти, і більше ніколи, ніколи. Пробач нам, що копирсаємося в їхніх речах, документах, грошах — але ми нічого не беремо. Пробач, що танцювали оголеними перед дзеркалом, — та йому все одно. Пробач нам, що пішли не спросивши на річку і загубили ключі. Пробач нам, прийми нас, усе відпусти нам, і будь ласочка, не кричи. * я знаю що це було але жодного фото нема як я стою на березі річки в квітні мокра рішуча смішна білі труси ще дитячі важкі від води і прикро сповзають ліфчік із поролоном мав би зігрівати але не зігріває по круглих плечах стікає дев’ятиградусна вода губи сині я космонавт що загубив свій скафандр мої губи вкриває іній але сонце гріє мене весна з неба крики птахів мені дуже холодно але зовсім не страшно я сподіваюсь пробачать усіх (2014)